Заняття 2

Інструкція щодо опрацювання теми

1. Ознайомитися з темою та цілями заняття.

2. Запам’ятати або повторити ключові поняття теми.(за необхідністю можна звернутись до глосарію)

3. Уважно прочитати науково-теоретичний зміст заняття.

4. Ознайомитися з комп’ютерною презентацією до заняття

5. Подивитись відеоматеріал.

6. Дати відповіді на практичні завдання та запитання за вивченим матеріалом

7. Дати відповіді на тестові завдання з теми

Тема заняття. Війна радянської Росії проти УНР. IV Універсал. Мирний договір у Брест-Литовську

З цієї лекції Ти дізнаєшся про всеукраїнський з’їзд рад та утворення радянської УНР, про бойові дії між радянськими військами та військами УНР, про проголошення незалежності УНР та мирні договори у Брест-Литовську.

Після засвоєння змісту теми Ти зможеш:

· визначати хронологічну послідовність подій періоду грудня 1917 – лютого 1918 років;

· правильно застосовувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни;

· на основі різних джерел інформації описувати політичні події грудня 1917 – лютого 1918 років, соціально-економічне становище, повсякденне життя, настрої населення та психологічний клімат у суспільстві в цей період;

· характеризувати внутрішню та зовнішню політику УНР, РСФРР та радянської УНР;

· характеризувати, порівнювати, узагальнювати та критично оцінювати проблеми боротьби України за незалежність;

· визначати причинно-наслідкові зв’язки між подіями, явищами та процесами даного періоду;

· надавати характеристику історичних особистостей: В. Антонов-Овсієнко, М. Муравйов, О. Севрюк, С. Петлюра, Л. Троцький

Основні терміни і поняття: ультиматум; переговори; адміністрація; лояльний; національно-персональна автономія; Всеукраїнський з’їзд рад.

Науково-теоретичні основи

«Діячі Центральної Ради недооцінювали динаміки ре­волюційного процесу. їхня розважлива програма могла б мати успіх за спокійних обставин розвитку суспіль­ства. Ініціативу у неї перехопили ті політичні групи, які робили ставку на грубу фізичну силу» .

(Я.Грицак. Нарис історії України).

1. Всеукраїнський з’їзд рад

Партія більшовиків бажала здобути контроль над Україною шляхом перетворення Центральної Ради на Всеукраїнський Центральний виконавчий комітет рад робітничих, солдатських і селянських депутатів.

Напередодні скликання з’їзду більшовики стали готувати збройне повстання у Києві. Генеральний секретаріат довідався про ці плани. У ніч на 13 грудня 1-ша сердюцька (гвардійська) дивізія разом з іншими українськими частинами роззброїла більшовицькі війська і вислала їх за межі України.

Конфлікти між українізованими і більшовизованими підрозділами армій спочатку відбувалися без кровопролиття. Поступово протистояння переростало у справжні бої, хоча Раднарком і Центральна Рада не визнавали стану війни між собою. Українська адміністрація поводилася підкреслено лояльно. У містах без перешкод функціонували організації та установи, що перебували під більшовицьким контролем. Продовжувала виходити більшовицька преса.

Всеукраїнський з’їзд рад відкрився 17(4) грудня 1917 р. в Києві. Спроба більшовиків перебрати на себе владу зазнала невдачі. Центральна Рада подбала про те, щоб з понад 2 тис. його депутатів лише незначна частина представляла більшовиків.

Того ж дня УЦР отримала від Раднаркому телеграму з ультиматумом. Телеграма починалася із заяв про визнання Раднаркомом Української Народної Республіки, яка має право відокремитися від Росії або вступити в договір з Російською Республікою про федеративні або інші взаємовідносини. Одночасно Раднарком звинуватив Центральну Раду в Невизнанні радянської влади в Україні, сприянні каледінському заколоту і відмові негайного скликання крайового з’їзду українських рад. В ультиматумі підкреслювалося, що «ця двозначна політика позбавляє нас можливості визнати Раду як повноважного представника трудящих і експлуатованих мас Української Республіки».

Генеральний секретаріат УНР відразу дав відповідь на ультиматум Раднаркому і заявив, що «рішуче одкидає всякі намагання народних комісарів вмішуватися у справу упорядкування державного й політичного життя в Українській Народній Республіці». При цьому була виявлена впевненість у тому, що «українські солдати, робітники і селяни, обороняючи свої права і свій край, дадуть належну відповідь народним комісарам, що здіймають руку великоросійських солдатів на їх братів-українців». Було вирішено припинити транспортування хліба на північ і негайно організувати власну грошову систему, оскільки Петроград перестав перераховувати гроші в фінустанови на території України. Незабаром в обігу з’явилися 100-карбованцеві купюри українських грошей.

2. Утворення радянської УНР

Для війни з Центральною Радою В. Антонов-Овсієнко стягнув до Харкова великі збройні сили. У грудні війська УНР у місті були роззброєні, більшовики та ліві есери сформували військово-революційний комітет, до якого перейшла влада. Після взяття Харкова боротьба перекинулася на залізничні станції – Лозова, Синельникове, Олександрівськ (тепер – Запоріжжя). Просуваючись залізницею, війська більшовиків поступово витісняли гарнізони Центральної Ради.

Після невтішних для більшовиків результатів Всеукраїнського з’їзду рад у Києві делегати від більшовиків та лівих есерів переїхали до Харкова, який знаходився під контролем радянських військ В. Антонова-Овсієнка. Вони об’єдналися з делегатами обласного з’їзду рад Донбасу та Криворіжжя і проголосили себе І Всеукраїнським з’їздом рад. Делегатів від селянства, яке становило понад три чверті населення України, на з’їзді майже не було. 1-й Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові працював24 – 25(11 – 12) грудня 1917 р.Більшістю голосів (меншовики та есери відмовилися брати участь у голосуванні) Україна була проголошена Республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів.

З’їзд обрав Центральний виконавчий комітет (ЦВК) рад України на чолі з українським соціал-демократом Є.Медведєвим.ЦВК затвердив український радянський уряд – Народний секретаріат. Кілька місяців на його засіданнях головувала Є. Бош.

Не випадково радянський уряд України не змінив назви проголошеної Центральною Радою держави – Українська Народна Республіка. Назва новоствореного уряду копіювала назву Генерального секретаріату УЦР. У Петрограді робили вигляд, що розпочатий Центральною Радою національний державотворчий процес продовжується.

Для Раднаркому проголошення радянської влади в Україні мало важливе юридичне значення. Тепер виходило, що радянська Росія лише допомагала відстоювати право на існування українського радянського уряду, проголошеного представниками трудящих самої України, а не воювала проти УНР.

3. Наступ радянських військ

Наприкінці січня 1918 р. радянські війська почали рухатися залізницями на Київ з трьох напрямків. Вони складалися з червоногвардійців і збільшовизованих частин колишньої царської армії.

Загальне командування ними В. Антонов-Овсієнко доручив лівому есеру М. Муравйову.

Полегшуючи наступ радянських військ, київські більшовики29(16) січня розпочали збройне повстання, центром якого став завод «Арсенал». П’ять діб точилися запеклі бої, які закінчилися штурмом «Арсеналу». Понад 300 робітників загинули або були розстріляні.

Захищаючи столицю, С. Петлюра вирішив затримати наступ М. Муравйова на ділянці залізниці Гребінка-Крути. Серед інших він надіслав туди курінь, який був сформований із студентів Українського народного університету, Університету святого Володимира (нині – ім. Т. Шевченка) та учнів старших класів Кирило-Мефодіївської гімназії.

Бій відбувся29 січня 1918 р.Невеликий загін студентів і гімназистів у сутінках відірвався від своїх, потрапив у полон і був розстріляний. Поет П. Тичина присвятив загиблим вірш «Пам’яті тридцяти».

Заволодівши Дарницею (в той час – передмістя Києва), Муравйов розпочав штурм. П’ять діб ураганного обстрілу перетворили життя киян на пекло. За таких умов Центральна Рада визнала недоцільною подальшу оборону і віддала наказ про евакуацію. На початку лютого радянські війська увійшли в місто. М. Муравйов вимагав від підлеглих «нещадно знищувати всіх офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції». Кількість жертв вимірювалася тисячами.

У січні війська радянської Росії витіснили каледінські частини з території Донбасу. Наприкінці січня – на початку лютого радянську владу було встановлено в Одесі, Криму, Миколаєві, Херсоні, Єлизаветграді.

4. Проголошення незалежності УНР

Після утворення в Харкові вищих органів радянської влади на території Української Народної Республіки одночасно почали діяти два уряди. Народний секретаріат опублікував постанову про недійсність усіх декретів Генерального секретаріату та видав декрет про скасування заборони на вивіз хліба з України в Росію. Між урядами почалася війна декретів, яка продовжилася силовою боротьбою. Ініціатива належала харківському уряду. Контрольована ним територія розширювалася.

В умовах, що склалися, керівництво Центральної Ради зрозуміло неможливість перетворення Росії на демократичну федеративну республіку. На порядку денному постало завдання формального відокремлення від режиму більшовицької диктатури.22 (9) січня 1918 р.відбулося закрите засідання Малої Ради, на якому було затвердженоIV Універсал.

Замість В. Винниченка, який пішов у відставку, на чолі уряду став український есер В. Голубович. Своїм першочерговим завданням він вважав створення в державі виконавчої вертикалі влади, оскільки місцевий апарат фактично був відсутній і не впливав на хід подій.

Одночасно Мала Рада ухвалила «Закон про національно-персональну автономію», що проголошував право кожної з націй, які населяють Україну, самостійно організовувати своє національне життя незалежно від місця перебування її представників.

5. Мирні переговори у Брест-Литовському

За ініціативою В. Леніна радянський уряд звернувся з пропозицією про мирні переговори до країн Антанти та Четверного союзу. Антанта проігнорувала звернення більшовиків, а Німеччина та її союзники погодилися на переговори.15(12)грудня1917 р.сторони підписали угоду про перемир’я, що суттєво підняло авторитет більшовиків серед населення.

Бажаючи впливати на хід подій, Генеральний секретаріат у грудні звернувся з нотою до всіх воюючих і нейтральних країн. У ній говорилося, що «до того часу, поки не буде створено загальнодержавної федеративної власті в Росії, УНР стає на шлях самостійних міжнародних стосунків». Крім того, висловлювалося негативне ставлення до прагнення делегації Раднаркому представляти на переговорах всю Росію, без участі представників Української Народної Республіки. Керівництво Німеччини й Австро-Угорщини погодилося вести переговори з представниками УНР.

У січні 1918 р. у Брест-Литовському розпочалися пленарні засідання конференції за участю делегацій Росії і України. В. Голубович заявив, що делегація УНР має на переговорах статус самостійної. Проти цього не заперечували як керівник російської делегації Л. Троцький, так і граф О. Чернін, який від імені Четверного союзу заявив про визнання делегації УНР повноправним учасником переговорів. Формальне ж визнання УНР як самостійної держави союзники відклали до моменту укладення мирного договору.

Перед українською делегацією на переговорах стояло завдання домогтися включення до складу УНР Східної Галичини, Північної Буковини, Закарпаття, Холмщини і Підляшшя. У разі відмови – поставити вимогу про створення в межах українських земель Австро-Угорщини окремого коронного краю з найширшою автономією.

Для Раднаркому вимушене визнання самостійності делегації УНР у випадку укладення миру означало б втрату України. Троцький обрав тактику затягування переговорів, розраховуючи на швидке захоплення України радянськими військами і заміну делегації Центральної Ради на українську радянську делегацію. Троцький наполіг на перерві в переговорах до кінця січня.

Після відновлення переговорів Л. Троцький повідомив, що Україна вже контролюється радянським урядом і договір, укладений з представниками Центральної Ради, не можна розглядати як мир з УНР. У відповідь представник делегації УНР О. Севрюк ознайомив делегації з текстом IV Універсалу Центральної Ради і зажадав формального визнання УНР самостійною державою. Граф О. Чернін заявив, що існують всі підстави визнати УНР суверенною державою, яка може укладати міжнародні договори. У Німеччині та Австро-Угорщині швидко загострювалася продовольча проблема, і договір з Україною міг суттєво поліпшити становище. Заради укладення миру з УНР обидві держави дали згоду на передачу їй більшої частини Холмщини і Підляшшя та виділення в майбутньому західноукраїнських земель в окремий коронний край.

Мирний договір між УНР, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною було підписано9 лютого (27 січня) 1918 р.Це був перший сепаратний мирний договір, укладений в період світової війни.

Сторони зобов’язувалися обмінятися військовополоненими та відновити економічні відносини. УНР у першій половині 1918 р. повинна була поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн. пудів зерна, 2750 тис. пудів м’яса, 400 млн. штук яєць та іншу сільськогосподарську продукцію і промислову сировину. Натомість Німеччина і Австро-Угорщина мали постачати до України промислові товари.

Тільки після підписання договору Центральна Рада повідомила союзників про захоплення Києва більшовиками та про негайну потребу збройної допомоги. Союзники зрозуміли, що одержати продовольство з України можна лише за умови її окупації.

У ніч на 10 лютого делегація Четверного союзу в Брест-Литовському звернулася до радянської сторони з категоричною вимогою підписати договір, але офіційно ультиматум не пред’явила. Оскільки Троцький мав інструкції від Раднаркому підписати договір лише після ультиматуму, він покинув переговори і виїхав до Петрограда. Німецькі війська стали готуватися до наступу по всьому фронту від Балтики до Карпат.

Терпиме ставлення керівників УЦР до активності більшовицьких організацій в Україні призвело наприкінці грудня 1917 р. до проголошення радянської влади в Україні і утворення уряду, підпорядкованого Раднаркому.

Прийняття IV Універсалу стало переломним етапом в українському державотворчому процесі. Національно-визвольний рух звільнився з полону автономістсько-федералістських ідей, які накладали відбиток на перебіг Української революції.

Молода українська держава виступила як самостійна сторона в мирних переговорах у Брест-Литовському. З Німеччиною та її союзниками було укладено перший у світовій війні сепаратний мирний договір.

/Files/images/karti/1 УНР (лист 1917-лют 1918).jpg

Невідома Україна. Ультиматум. відеоматеріал

Невідома Україна.Берестейський мир.відеоматеріал

Кiлькiсть переглядiв: 638

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.